📘Od Księgowej do Bizneswoman: Biznes dla obcokrajowców | Masz to jak w Żabce… 🛒💪

[00:00 – 00:06] Jarek: Stabilny biznes w niepewnych czasach. Masz to jak w Żabce. Nazywam się Jarosław Kuźniar i lubię pytać.

[00:06 – 00:11] J: W tej specjalnej serii porozmawiam z przedsiębiorcami, którzy prowadzą swoje sklepy Żabka.

[00:11 – 00:15] J: Już za chwilę rozmowa z Yulią Arustamovą. Zaczynamy.

[00:18 – 00:20] J: Yulia, jak często sprawdzasz wyniki sklepu?

[00:21 – 00:22] Yulia: Prawie codziennie.

[00:22 – 00:23] J: Raz dziennie?

[00:23 – 00:24] Y: No, sprawdzam.

[00:24 – 00:24] J: Wystarczy?

[00:25 – 00:28] Y: No, dla mnie wystarczy. No, raz dziennie to na 100% sprawdzam.

[00:28 – 00:31] J: Czyli utalentowana księgowa nie musi tego robić częściej po prostu.

[00:32 – 00:44] Y: No, nie muszę. Czasami dużo raportów jeszcze oglądam w ciągu tygodnia, ale tak wyniki na przykład sprzedaży, ilość paragonów to sprawdzam codziennie to na 100%.

[00:44 – 00:49] Y: Bo my mamy dobry podgląd, mamy program Cyberstosz i tam akurat nam wyświetla się na bieżąco.

[00:50 – 00:55] J: Czy twoje doświadczenie to, i wykształcenie, i to co robiłaś wcześniej, czyli praca w księgowości pomaga Ci w tym biznesie?

[00:55 – 00:56] Y: Tak, oczywiście, że pomaga.

[00:55 – 00:56] J: W jakim sensie?

[00:56 – 00:57] Y: Oczywiście, że pomaga

[00:57 – 01:24] Y: No, po pierwsze, nie miałam problemu z programami, które Żabka ma i teraz jestem trenerem i szkole innych kandydatów, to widzę, że dużo osób mylą się, tak, te wszystkie pojęcia, gdzie szukać jakiegoś raportu. Czyli u mnie na przykład, no oczywiście, że nie sprawdzę żadnego to zamieszania, bo tyle już programów w swoim życiu opanowałam i to pomaga mi. Pomaga i w codziennej pracy również.

[01:24 – 01:30] J: W ogóle, jak popatrzymy na Ciebie jako bizneswoman, myślisz tak o sobie? Że jesteś przedsiębiorczynią? W Polsce mówimy bizneswoman, czy nie?

[01:32 – 01:44] Y: No powiem tak, że nigdy nie myślałam, że będę miała swój biznes, ale tak życie stało, że oczywiście, że teraz mam. Ja powiem, że aż jestem taką bizneswoman.

[01:45 – 01:46] J: Ale w okolicy wszyscy o mnie wiedzą.

[01:47 – 01:49] Y: Ale oczywiście, że no tak i staram się, żeby wszyscy wiedzieli.

[01:50 – 01:56] J: Co ci sprawia dzisiaj, mimo doświadczenia ogromnego ekonomicznego, największe wyzwanie w prowadzeniu tego biznesu?

[01:57 – 2:13] Y: Chyba może praca z ludźmi. Bo czasami naprawdę posiadamy, tak, jakieś tam umiejętności, rozwijamy wraz z siecią, tak, rozwijamy te nasze umiejętności, ale czasami musimy być po prostu takim psychologiem w pracy. To praca z ludźmi chyba takie najważniejsze takie wyzwanie.

[02:13 – 02:18] J: Jak się uczysz tego, żeby wiedzieć jak z nimi pracować? Jak się uczysz tego, żeby umieć sobie z takimi sytuacjami radzić?

[02:19 – 02:30] Y: No po pierwsze, mamy jeszcze szkolenie, tak, na różne takie tematy, zarządzanie zespołem, ludźmi, no i tak samo sobie doszkalam, tak, w internecie szukam informacji.

[02:30 – 02:30] J: Mhm.

[02:30 – 02:33] Y: Jak w takiej sytuacji postąpić, jak w takiej, no i to…

[02:33 – 02:35] J: Choć właściwie co człowiek to sytuacja, nie?

[02:35 – 02:35] Y: Tak.

[02:35 – 02:36] J: To nie jest łatwe.

[02:36 – 02:37] Y: Tak, tak, tak.

[02:37 – 02:37] J: Ale lubisz to?

[02:38 – 02:53] Y: Lubię to. Lubię, bo czasami oglądam również różne nagrania takie z psychologami i odnośnie dzieci, bo mam dwójki dzieci oczywiście, że również, no trudny temat, tak, teraz taka młodzież trudna jest i dlatego cały czas jakby patrzę, oglądam.

[02:54 – 02:55] J: I budujesz się w ten sposób.

[02:56 – 02:57] Y: I buduję się i rozwijam się.

[02:57 – 02:58] J: Swoją własną wiedzę.

[02:58 – 02:59] Y: Tak. Tak.

[02:59 – 03:05] J: Natomiast mówisz, że zbudowanie zespołu jest największym wyzwaniem i później praca z zespołem. Pamiętasz swoją pierwszą rekrutację?

[03:06 – 03:07] Y: Swoją?

[03:07 – 03:07] J: Mhm.

[03:07 – 03:09] Y: Czy jak ja rekrutowałam?

[03:09 – 03:11] J: Swoją, czyli Ty jesteś szefową i Ty rekrutujesz.

[03:12 – 03:26] Y: No akurat pierwsza rekrutacja była u mnie łatwa, bo dziewczyna przyszła, otwieraliśmy sklep i ona tak naprawdę pracowała w tym sklepie, tak, czyli ona została z nami, czyli ta rekrutacja nie była taka, którą teraz na przykład, tak, prowadzę.

[03:26 – 03:28] J: Czyli nie weryfikowałaś, wiedziałaś, że można jej zaufać?

[03:28 – 03:31] Y: Tak, tak, tak. Czyli wiedziałam, że ta dziewczyna jest zaufana.

[03:31 – 03:34] J: A pierwszy pracownik, którego sama Ty szukałaś, to co? Jak to wyglądało?

[03:34 – 03:39] Y: Pierwszy pracownik również trafił mnie przez przypadek, czyli dziewczyna sama przyszła. Oczywiście, że troszeczkę miała…

[03:39 – 03:42] J: A co przyszła, mówiła, o widzę, że jest sklep, szukam pracy, może masz dla mnie zajęcie?

[03:42 – 03:55] Y: Tak, tak. Czyli szuka pracę, tak. Ona zobaczyła, tak, bo ja miałam akurat wywieszone ofertę, tak, że szukam pracownika. No dziewczyna przyszła, powiedziała, no to dobrze. Zobaczyli pierwszy, drugi dzień, zapytała o niej oczywiście, że…

[03:55 – 03:55] J: Mhm.

[03:55 – 04:00] Y: O te pytania, które mnie interesowali w pracy. No i ta dziewczyna…

[04:00 – 04:00] J: Jakie to są pytania?

[04:01 – 04:06] Y: Akurat została. Jakie to są pytania? No po pierwsze, zobaczyłam, czy dziewczyna jest odpowiedzialna, czy nie.

[04:07 – 04:08] J: Jak to sprawdzasz?

[04:08 – 04:13] Y: Ja akurat mam… A, jak ona się zachowywała się na tym rekrutacyjnym naszym momencie?

[04:13 – 04:13] J: Interview.

[04:14 – 04:23] Y: No i później, kolejnego dnia, jak przyszła do pracy, czyli dwa, trzy dni, tak patrzyłam na nią pod tym kątem, no i ta dziewczyna została ze mną i teraz pracuje.

[04:24 – 04:27] J: Jesteś dobrą szefową? Mamy czas.

[04:28 – 04:39] Y: Mam nadzieję, że tak. Jak pracownicy wracają, bo stało się, że dziewczyna u mnie dwa miesiące zwolniła się, bo coś, była już zmęczona, a teraz wróciła, powiedziała, że nie chce wrócić, bo…

[04:39 – 04:41] J: Yulia zawsze tylko z Tobą, tak?

[04:41 – 04:50] Y: Tak. Powiedziała, że akurat jej ta atmosfera odpowiada i wróciła do nas do pracy. Czyli ja uważam, jak pracownik wraca, no to jest dobra atmosfera w pracy, tak?

[04:50 – 05:14] J: Co to znaczy dobra atmosfera? Pytam o to… Wiem, że wydawać by się mogło to pytanie banalne, natomiast zastanawiam się, starasz się stworzyć takie miejsce, do którego, tak jak mówisz, ludzie wracają, Twoi pracownicy, ale także klienci. Stąd pytanie o tą atmosferę, także w kontekście sieci, która musi być jakoś powtarzalna. Między Twoją Żabką w Ursusie, a Żabką, nie wiem, Kuby w Gdańsku, musi być jakaś powtarzalność, ale jednocześnie unikalna atmosfera. Jak to połączyć?

[05:15 – 05:21] Y: No staramy się połączyć. Po pierwsze, mamy standardy sieci, tak? Które każdy z nas stara się zachować te standardy.

[05:21 – 05:49] Y: No a po drugie, już sami od siebie dodajemy tą atmosferę, tak. Mamy stałych klientów. Czasami pani przyjdzie, powie „o moja córka chce, nie wiem, jakieś tam gorące bułeczki, czy pani może zrobić tam na przykład przez dwunasta.” No to dobrze zrobimy, czyli dla nas to nie trudne, bo tak odpiekamy cały czas, tak? Ale wiem, że ta jej córka będzie szła ze szkoły i może zabrać tą gorącą bułeczkę, tak? Do domu. Matka jest spokojna, jest zadowolona i my mamy klienta, tak?

[05:49 – 05:52] J: Czyli to są w sumie szczegóły, które decydują o tym, że ludzie wracają, tak?

[05:52 – 05:53] Y: Tak, tak, tak. Uważam, że to tak.

[05:53 – 06:03] J: Pytam o to dlatego, że to brzmi trochę jak w takiej dobrej włoskiej kawiarni, gdzie ktoś wchodzi i od razu wiesz, co masz mu podać. Czy to ma być espresso, czy podwójne espresso i zakładam, że to trochę tak samo u Was wygląda.

[06:03 – 06:51] Y: Tak. Z uwagi na to, że w niedzielę pracujemy my jako franczyzobiorcy, to również cały czas mamy do czynienia z tymi klientami, tak? I wiemy i znamy ich potrzeby i tak naprawdę klienci lubią kontaktować się z nami, tak? Nie to, że tylko z pracownikami, którzy stoją u nas na kasie. Ale z nami, bo czasami coś pytam, porozmawiają o sobie, powiedzą jak u nich w rodzinie. I jedna pani u nas, taka starsza pani, powiedziała, że wraca do nas, bo czasami jej ten klimat przypomina jeszcze tych sklepików małych, jak byli podczas, po wojnie, jak ona z mamą swoją chodziła. Czyli no dla nas to było naprawdę takie ciepłe i takie miłe, tak? Że jesteśmy taką dużą siecią, a z drugiej strony jesteśmy takie przytulne, że ludzie z atmosferą wracają do nas.

[06:51 – 06:59] J: Myślę nad słowem, którego użyję za chwilę, czy ono nie będzie przesadne, ale będziesz najlepszym adresatem tego pytania. To jest jakiś rodzaj przyjaźni też? Z klientami?

[06:59 – 06:59] Y: Tak.

[07:00 – 07:03] J: Wymiany czasem bardzo szczegółowych, życiowych rzeczy?

[07:04 – 07:10] Y: Czyli nie dopytuję ich, tak? Ale czasami jak ktoś powie, no to oczywiście, że zapytamy, tak?

[07:10 – 07:10] J: Jest czas na to.

[07:10 – 07:21] Y: Tak, bo widzimy, że człowiek chce na przykład, żeby u niego o czymś tam zapytali, tak? Jak był u nas jeden pan klientu, rodził się u niego wnuk i on cały czas o tym wnusiu opowiadał, opowiada. No przecież nie będziesz…

[07:21 – 07:22] J: I zapomniał o zakupach.

[07:22 – 07:30] Y: No nie, nie zapomniał, ale akurat robił zakupy dla swojego syna, tak? U którego się urodził. Dlatego staramy się tak słuchać i…

[07:31 – 07:34] J: Przychodzą do ciebie i mówią, pytają o Ukrainę?

[07:36 – 07:42] Y: Jak rozpoczęła się ta wojna, to tak. Teraz już tak temat troszeczkę uspokoił się, a na początek to tak.

[07:42 – 07:51] J: Czy dla ciebie obcokrajowca w Polsce, jakby nie było, wiem, że nie jesteś tu chwilę, jesteś ładnych parę lat, to był trudny początek zabrania się za własny biznes? To była trudna decyzja?

[07:53 – 08:09] Y: Była trudna decyzja, czyli na początek w ogóle o tym nie myślałam, jak przyjechałam, tak? Początki w ogóle byli trudne. I emocjonalnie, i pod różnym kątem, bo przyjechałam sama z dwójką dzieci, czyli mąż, mąż, mój mąż został tam jeszcze na Ukrainie.

[08:11 – 08:18] Y: I pamiętam, jak czasami w nocy płakałam, jak oni już idą spać, a ja płakałam, bo nie wiedziałam, czy dobrą decyzję podjęłam, tak?

[08:18 – 08:19] J: Że przyjechałaś.

[08:19 – 08:20] Y: Tak, tak.

[08:20 – 08:23] Y: Bo tak naprawdę spakowałam tylko walizkę, najważniejsze rzeczy i wyjechałam.

[08:23 – 08:24] J: Z jakim zamiarem?

[08:25 – 08:26] Y: No chyba.

[08:26 – 08:28] J: Na dłużej? Na chwilę? Na zawsze?

[08:28 – 08:41] Y: Wtedy jeszcze nie wiedziałam, czyli po prostu wyjechałam. Wyjechałam, bo jesteśmy z Doniecku i wyjechałam jeszcze w szesnastym roku. Przed tym, jak wyjechałam, jeszcze dwa lata, tak naprawdę podróżowaliśmy po całej Ukrainie.

[08:41 – 08:51] Y: Moja córka w trakcie dwóch lat chyba cztery albo pięć szkoły zmieniła. No i później powiedziałam nie, stop, już starczy.

[08:51 – 08:51] J: Czy dla nich to zrobiłaś?

[08:52 – 09:00] Y: Zrobiłam dla nich, bo do pracy poszłam, jak przyjechałam, chyba dwa tygodnie minęło, a ja już poszłam do pracy.

[09:00 – 09:01] J: Byłaś księgową?

[09:02 – 09:13] Y: Tak. Była trudna, bo pani do mnie mówi na przykład, księgujemy na takie konta. No dobra, wiem, że musiałam nauczyć się nowych numerów tych konta, ale w ogóle nie wiedziałam, co to jest konto.

[09:14 – 09:21] Y: Bo to była taka szybka decyzja, że nie miałam czasu po prostu na tą naukę języka polskiego, tak? Czyli oglądałam jakieś tam filmiki, ale takie podstawowe rzeczy.

[09:21 – 09:21] J: Jasne.

[09:22 – 09:24] J: Ale porodziłaś sobie.

[09:24 – 09:27] Y: No poradziłam. Musiałam poradzić.

[09:27 – 09:33] J: Bo zakładam, że to jest taki zawód, że go się uprawia właściwie najdłużej jak można, księgowość.

[09:33 – 09:35] Y: Tak, to akurat mi pomogła, tak.

[09:35 – 09:38] J: To siedzi w duszy. Ale zdecydowałaś się na własny biznes. Dlaczego? Skąd ta decyzja?

[09:39 – 09:51] Y: No bo pracując już wiedziałam, że miałam jakiś zakres finansowy, tak? Czyli już wyżej nie dostanę to wynagrodzenie. Albo muszę pracować więcej i weekendy.

[09:51 – 09:53] Y: I poświęcać się więcej czasu pracy.

[09:54 – 09:55] J: Żeby zarobić miesiąc do miesiąca więcej.

[09:56 – 10:10] Y: Będę miała większe to wynagrodzenie. Albo po prostu coś zmienić. No i w takiej sytuacji, jak już byłam, rozważałam. I po pierwsze, moja firma, gdzie ja pracowałam, wyjechała poza Warszawą, czyli ten dojazd w prawie półtora godziny zajmował mi.

[10:10 – 10:11] J: W jedną stronę.

[10:11 – 10:13] Y: No to tak, było strasznie długo.

[10:13 – 10:19] J: Natomiast byłaś cały czas dwójką dzieci i musiałaś podjąć decyzję, pewnie myśląc też o nich, prawda?

[10:19 – 10:20] Y: Tak.

[10:20 – 10:23] J: A zakładanie własnego biznesu, no to jest ryzyko zawsze, nie?

[10:24 – 10:29] J: O wiele więcej kompetencji, o wiele więcej wyzwań, o wiele więcej problemów, innych problemów i tak dalej, więc…

[10:29 – 10:42] Y: No tak, no to akurat mi jeszcze pomógł i wspierał mąż, tak? Powiedział, że dobrze, no spróbujemy, zobaczymy, jak to będzie, tak? Ja również przeanalizowałam sobie oczywiście, że wchodzą w ten biznes.

[10:42 – 10:43] J: Jak to księgowa. 

[10:43 – 10:44] Y: Akurat to była w trakcie pandemii.

[10:45 – 10:49] Y: I ja zobaczyłam, że dużo takich małych sklepików obok naszego domu, tak?

[10:49 – 10:49] J: Mhm.

[10:50 – 10:57] Y: Nie idziemy gdzieś tam dalej, upadli po prostu, nie przeżyli tej pandemii, a Żabka nadal stała i stoi, tak?

[10:58 – 10:59] J: Zaczęłaś się zastanawiać dlaczego?

[10:59 – 11:00] Y: Tak, tak.

[11:00 – 11:01] J: Analizować model biznesowy też?

[11:01 – 11:01] Y: Tak.

[11:01 – 11:08] J: Bo skoro rozumiałaś cyfry, pewnie bardziej niż inni, którzy księgowymi nie są na co dzień, rozumiem, że to ci też ułatwiło podjęcie decyzji?

[11:08 – 11:43] Y: Tak, ułatwiło mi to podjęcie decyzji i jak poszłam na szkolenie, pomyślałam, dobrze, spróbuję, pójdę na szkolenie, zobaczę jak to już wygląda tam, tak? Nie tylko słuchając opinii innych, a tam. Byłam na szkoleniu u trenerki również, dziewczyny w Warszawie, akurat ona miała taki mały sklep w biurowcach i to jak mówiłam, że to było podczas pandemii, ja zapytałam jak jej Żabka pomaga, jak ją wspiera, że ona teraz nie ma takiego obrotu jak miała, ona powiedziała, że mają rabaty tam dodatkowe i to wszystko, czyli tak naprawdę Żabka wspierała i ona miała z czego żyć.

[11:43 – 11:44] J: To była dobra decyzja?

[11:44 – 12:04] Y: Na razie powiem, że to była dobra decyzja, bo czasami tak mi się wydaje, że w swoim życiu albo mam intuicję, albo ktoś mi wyżej kieruje, na przykład jak przed wyjazdem do Polski myśleliśmy, że zamieszkamy w Buczie pod Kijowem, tak? A później jak zaczęła się ta wojna wszędzie, no to Bucza po prostu pierwsza, która ucierpiała.

[12:04 – 12:20] Y: I pomyślałam, że dobrze, że podjęłam taką decyzję i wyjechałam. I dlatego, tak z Żabką, tak? Czyli podjęłam tą decyzję, może kierują się tym, co miałam w życiu, akurat w tym okresie albo może intuicją.

[12:20 – 12:42] J: Mówiłaś, Yulia, że pracowałaś jako księgowa i to było okej, ale żeby móc utrzymać rodzinę i móc ją rozwijać i rozwijać też siebie, potrzebowałabyś pracować jeszcze więcej. To był jeden z powodów, dla którego chciałaś to totalnie zmienić. Czy dzisiaj masz szansę na to, żeby mieć i prywatnego życia więcej i zawodowego życia, spełnionego zawodowego życia więcej?

[12:43 – 13:23] Y: Tak, oczywiście, że akurat tym się kierowałam, jak zmieniałam pracę, tak jak mówiłam wcześniej, że do jazdy, do pracy zajmowałam się. Teraz mam do pracy dosłownie 10 minut i oczywiście, że mogę połączyć życie prywatne, poświęcić więcej czasu dzieciom, na przykład zawiesić jakieś dodatkowe zajęcia. Czyli nie muszę być tak od 8 do 16 albo więcej, tak? I jeszcze dojeżdżając. Bo akurat, dlaczego jeszcze zdecydowałam się zmienić pracę? Bo pamiętam, jak mój syn, bo byłam tu i matką, i tatą, i babcią, i całą rodziną dla swoich dzieci przez dłuższy czas. I pamiętam, jak odprowadzałam swojego syna do szkoły, już do zerówki. Świetlica była tylko od 7, a my byli o 6.30.

[13:23 – 13:24] J: Miałaś tego dość?

[13:24 – 13:34] Y: Tak. I on mi powiedział kiedyś, mama, dlaczego ty masz taką pracę, że w nocy mnie odprowadzasz i w nocy zabierasz ze szkoły? I ja tak pomyślałam, o Jezu, dziecko, naprawdę, muszę coś zmienić.

[13:35 – 13:48] Y: No i to akurat był taki krok, czyli jedno na drugie, tak? Kwestia finansowa, kwestia, że muszę poświęcić więcej czasu dzieciom, bo tego już nie wrócę do tych czasów, jak oni byli mali, tak? Dlatego postanowiłam, że zmienię.

[13:48 – 13:48] J: To prawda.

[13:48 – 14:01] Y: I oczywiście, że z Żabką mogę poświęcić więcej tego czasu, czyli spokojnie odprowadzam dziecka, spokojnie zabieram. On czasami może przyjść do mnie do pracy, siedzieć tam, odrabiać lekcje, zjeść obiadek na przykład, bo mamy dużą ofertę.

[14:01 – 14:09] J: Wiesz, o czym myślę, Yulia? Dzisiaj robisz ten biznes i nawet słuchając Ciebie teraz, ja czuję, że to jest twoje, że Ty się w tym dobrze odnajdujesz, tak?

[14:09 – 14:11] Y: No, myślę, że tak.

[14:11 – 14:25] J: Ale pewnie na co dzień potrzebujesz cały czas rozwijać się, dokładać sobie nowych kompetencji. Jakich kompetencji czujesz, że nie miałaś, a musiałaś je znaleźć, żeby móc skutecznie robić własny biznes?

[14:26 – 14:32] Y: No, akurat może o tym, o czym już wspomniałam, tak? Organizacja taka zespołu i zarządzanie tym zespołem.

[14:32 – 14:37] J: Pilnowanie zespołu, rozwiązanie problemów zespołowych. A klienci? Czy to jest tak, że musisz się ich też uczyć tej relacji z nimi, czy nie?

[14:38 – 14:47] Y: Oczywiście, że z klientami tak samo. Tak samo. No bo wcześniej nie było tak, jak pracujesz w biurze księgowym, masz do czynienia tylko z komputerem i z cyferkami, tak? Tak naprawdę.

[14:47 – 14:49] J: A tu nagle masz do czynienia z humorami ludzi.

[14:50 – 14:58] Y: Tak, tak, tak. To akurat był u mnie z tym problem. No ja tak czułam, tak? Taki wewnętrzny. Bo ja nie lubię tak dopytywać ludzi, tak naprawdę.

[14:59 – 15:13] Y: No, jak już mówiłam, że jak oni zaczynają sami, no to ja mogę im zadać kilka pytań, tak? Jak tam u nich życie trwa. No i to akurat chyba w tym miałam takie problemy i muszę nauczyć się takich kompetencji.

[15:14 – 15:30] J: Sama jesteś trenerką też dzisiaj. Dla tych, którzy próbują wejść do tego biznesu albo wchodzą do tego biznesu i pewnie trafiają na różne pytania, wątpliwości, przeszkody. Jakie najciekawsze pytanie usłyszałaś, które umiałaś rozwiązać? Kogoś, kto wchodził do sieci?

[15:30 – 15:31] Y: Od kandydatów?

[15:31 – 15:36] J: Yhym. To były podobne problemy albo pytania, jakie Ty miałaś?

[15:40 – 15:46] Y: Nie wiem. Już tak naprawdę nie pamiętam, które ja miałam pytania, bo jak ja wchodziłam do sieci, to zupełnie było inaczej, tak?

[15:46 – 15:57] Y: I te szkolenia były mniejsze, czyli trwali krótszy okres, bo teraz uważam, że dla kandydatów naprawdę jest fajnie, że oni mają i finansówkę, bo no nie każdy zna się na finansach, tak?

[15:58 – 16:00] J: Czyli uczą się tego, co Yulia miała w małym palcach.

[16:00 – 16:09] Y: Tak. I to szkolenie finansowe naprawdę otwiera im tak naprawdę oczy i inaczej oni już patrzą, czyli nie wchodzą tak do sieci.

[16:09 – 16:12] J: A twoim zdaniem to jest fundamentalne, żeby zrozumieć właśnie finanse?

[16:12 – 16:17] Y: Tak. Ja uważam, że tak. Chociaż na takich podstawowych rzeczach. Ale tak, muszą znać.

[16:17 – 16:20] J: Dopiero potem można dokładać wiedzę o ludziach, o budowaniu zespołu i tak dalej.

[16:21 – 16:23] Y: No ja uważam, że to ma być…

[16:23 – 16:24] J: Razem.

[16:24 – 16:38] Y: Na tym samym razem, tak. Ale finanse muszą być, bo dużo osób, które wchodzą do sieci naprawdę nie mają do czynienia z finansami, tak? No w ogóle albo niepracowali albo… I dlatego to jest ważne i bezpiecznie przede wszystkim dla samych ludzi, które wchodzą.

[16:39 – 16:40] J: Mówisz o bezpieczeństwie.

[16:40 – 16:40] Y: O bezpieczeństwie.

[16:40 – 16:42] J: Czy Ty się czujesz w tym biznesie bezpiecznie?

[16:42 – 16:43] Y: Tak.

[16:44 – 16:45] J: Bo go rozumiesz?

[16:45 – 16:46] J: Tak. Bo rozumiem.

[16:46 – 16:54] J: Masz też wsparcie w momentach, w których zakładam przychodzą słabsze dni, także biznesowo. Jak to działa wtedy?

[16:55 – 17:36] Y: No w ogóle, jeżeli mówimy o wsparciu, to na przykład ja uważam, że wsparcie od Żabki ogromne jest. Ja po prostu byłam strasznie zdziwiona jak na samym początku wchodzę do sieci. Po prostu kierowali mi się wydaje, że tak za rączką krok po kroku kierowali, tak? Zakładając koncesję pan wydzwania, dzwoni, na przykład jeżeliby miałam swój własny biznes, no to tak naprawdę jeszcze jestem obcokrajowcem. No nie wiedziałam, gdzie iść, do sanepidu, do urzędu, tam jeden wniosek, tam drugi, tam trzeci. A to tak naprawdę albo musiałaby mieć jeszcze, nie wiem, prawnika, jeszcze osobę, która by mi tak kierowała w tych wszystkich przypisach i urzędach.

[17:36 – 17:37] J: Multinstrumentalistą trzeba być, naprawdę.

[17:37 – 17:40] Y: Tak, tak. Czyli oczywiście, że wydałabym jeszcze dużo kasy, tak?

[17:41 – 17:53] J: Kiedy mówimy o obcokrajowcach, choć nie wiem, czy, nie zrozum mnie źle, ale zastanawiam się, czy dla obcokrajowców są jakiekolwiek ułatwienia takie, żeby mogli też ten biznes prowadzić?

[17:53 – 18:25] Y: Tak, teraz w ogóle Żabka rozszerzyła swoje oferty dla obcokrajowców, bo wcześniej nie było tyle dobrego, była trudniejsza, czyli teraz muszą mieć po prostu dwa lata legalnego pobytu i na przykład kaucję albo poręczyciele. Wcześniej tak nie było, czyli ja miałam inne warunki, wchodząc do sieci, a teraz oni mają i naukę języka polskiego, na przykład te odcinki byli nagrywane u nas w sklepie. Dziewczyna, która u mnie pracuje akurat ona nagrywała.

[18:26 – 18:27] J: Też Ukrainka?

[18:27 – 18:28] Y: Tak, tak, tak.

[18:29 – 18:32] J: Czy to dla Ciebie jest ważne, żeby tak dobierać zespół, czy to przypadek?

[18:32 – 18:41] Y: Nie, to po prostu przypadek. To po prostu przypadek. Tak, dziewczyna akurat to ta dziewczyna, która przyszła do mnie sama. Dlatego to akurat przypadek.

[18:41 – 18:46] J: No, język polski się przydaje w robieniu tego biznesu, w rozmowie z klientami?

[18:46 – 19:03] Y: Język polski? No tak, oczywiście, że. Ja myślałam, że może Pan cały ukraiński. Ukraiński może również się przyda czasami, ale oczywiście, że to przecież podstawa. Jesteśmy w kraju polskim, musimy rozmawiać po polsku.

[19:02 – 19:03] J: Masz czas na pasję?

[19:04 – 19:04] Y: Mam czas.

[19:04 – 19:07] J: A co cię kręci poza robieniem biznesu?

[19:07 – 19:11] Y: No w ogóle lubię design i tak również sobie czasami oglądam.

[19:12 – 19:17] J: Oj, wiesz, dlaczego mówię oj, bo zdaje się, że w sklepie to nie możesz zaszaleć, nie? Musisz mieć to ustawione tak, jak powinno być.

[19:17 – 19:42] Y: Nie, czasami wykorzystuję, wykorzystuję te swoje umiejętności, na przykład układając regale, albo na przykład robiąc jakąś promocję, albo na przykład teraz przed świętami wystawki fajne, to pomaga i zachęca ludzie akurat do zakupienia tego towaru, bo czasami my pakujemy i robimy zestawy już takie świąteczne i albo na przykład na święta – Dzień Kobiet, robiliśmy takie zestawy i już panowie nie zastawiają się co kupić, po prostu kupują już.

[19:43 – 19:46] J: Jak patrzysz dzisiaj na siebie, robiąc ten biznes, co ci daje najwięcej frajdy?

[19:50 – 19:55] Y: W ogóle chyba poczucie bezpieczeństwa.

[19:55 – 20:41] Y: Przede wszystkim, bo teraz żyjemy w takich czasach, że musimy o tym myśleć i już widzę w połowie miesiąca, tak, planując mniej więcej, który obrót będzie i ile dostanę, no a po drugie, oczywiście, że to, że mam taki lojalny czas pracy i grafik pracy, że nie muszę, jak mówiłam wcześniej, żeby być od 8.00, tak, planować, tak, mogę czasami wyjechać, podróżować, jak mam już taki fajny, zgrany zespół, no i to akurat mi się podoba. Chyba daje taką wolność bardziej. Czyli nie mówię o takiej wolności, która nie pozwala kontrolować biznesu, tak, ale my wiemy o tym, że jak pracowałam w biurze, no to cały czas musiałam być tak, a urlop miała już zaplanowane trzy miesiące do przodu.

[20:41 – 20:42] J: Chcesz zostać tu?

[20:43 – 20:44] Y: W Polsce? Tak.

[20:46 – 20:48] J: Czy to, że masz własny biznes też na tą decyzję wpływa?

[20:49 – 21:10] Y: Nie, chyba raczej wpływa to, bo mój mąż w ogóle ma korzenie polskie, tak, oni już dostali obywatelstwo. Czyli oni, moje dzieci dostali już obywatelstwo, no i myślę, że zostaniemy, a tam dalej zobaczymy, czyli nie planuję, teraz już tak naprawdę po tym wszystko, co się wydarzyło w moim życiu, nie planuję nic na takie dłuższy czasy, czyli teraz jest dobrze i dobrze i za to dziękuję.

[21:10 – 21:32] J: Co to znaczy być dobrym w prowadzeniu biznesu? Wiem, że powiedziałeś już o kompetencjach, dbanie o zespół, o własny rozwój, ale myślę sobie z takiej dużej perspektywy, czyli jak patrzysz na siebie jako, użyję tego słowa, obiecuję ostatni raz, bizneswoman, osobę, która prowadzi własny biznes, jakie kompetencje, jakie cechy charakteru się najbardziej przydają, jak czujesz?

[21:34 – 21:53] Y: Ja uważam, że w ogóle my cały czas rozwijamy te kompetencje, tak, i Żabka nam w tym pomaga, bo mamy dużo, dużo szkoleń, z tego bardzo się cieszę, bo ja akurat lubię cały czas, mi się wydaje, że brakuje mi tej wiedzy i mi się wydaje, że nie będzie takiego momentu, gdzie ja powiem, że nie, już, już wszystko wiem, już wszystko znam, już niczego nie potrzebuję.

[21:56 – 21:57] J: Jakiej wiedzy szukasz?

[21:58 – 22:14] Y: Jakiej wiedzy szukam? Chyba każdej. Mi się wydaje, że każda wiedza się przydaje. To już życie mi nauczyło, że tą wiedzę zawsze mogę zabrać ze sobą, tak, przecież nie zabiorę, nie zabiorę, nie zabiorę jakichś tam rzeczy, nie wiem, buty i jeszcze tam talerzyki.

[22:14 – 22:14] J: Możesz zacząć wszystko na nowo.

[22:14 – 22:19] Y: Tak, a tą wiedzę zawsze biorę, jadę i mogę wykorzystać, gdzie będę chciała.

[22:20 – 22:35] J: Choć podejrzewam, że kiedy byłaś księgową, pracowałaś na jakichś danych, ale powiedzmy, że one były ograniczone. Dzisiaj prowadząc taki rodzaj biznesu, który jest oparty na danych, masz ich pod dostatkiem. Lubisz je czytać, analizować, wyciągać wnioski, dostosowywać się do tego, co Ci mówią liczby?

[22:35 – 22:55] Y: Tak, ja w ogóle lubię liczby, w ogóle lubię, czyli liczby mi chyba więcej powiedzą niż to, co jest napisane, dlatego jak mówiłam wcześniej, że cały czas patrzę jakiś raport, cały czas wyszukuję jakiś inny, kombinuję z tymi raportami i to również pomaga mi w tym biznesie.

[22:56 – 23:04] Y: Ja akurat jak szkolę kandydatów to również im pokazuję różne takie rzeczy, które na przykład ja nie wiedziałam, jak wchodziłam do sieci, oni już o tym wiedzą, szukają i to im również pomaga.

[23:05 – 23:08] J: Co ci daje ten design, ta pasja do tego?

[23:09 – 23:26] Y: Po prostu daje taki relaks. I to chyba wszystko, czyli nigdy nie planowałam, że będę zajmowała się tym w życiu, tak? Po prostu organizacja w domu, może jakaś taka przyjemna bardziej atmosfera, żeby pięknie wyglądała, a w pracy, jak już mówiłam wcześniej, że po prostu…

[23:26 – 23:36] Y: Staramy się do klienta zrobić na ile możemy we dwóch sieciach, tak? To taką fajną, miłą atmosferę.

[23:36 – 23:39] J: Gdyby dzisiaj wśród naszych widzów była kobieta, która…

[23:39 – 23:51] J: Celowo mówię kobieta, bo chciałbym, żebyś była dla niej wiarygodnym przedsiębiorcą czy przedsiębiorczynią i chciałaby zacząć ten biznes, to o czym jednym powinna pamiętać, decydując się na wejście?

[23:53 – 24:17] Y: Kobieta, konkretna kobieta. No, że na początek będzie poświęcała dużo, dużo czasu. To naprawdę, to nie ukrywamy, że pierwsze kilka miesięcy to zamywało mnie od grom, czyli nie była tak jak teraz. Prawie po 10, po 12 godzin byłam tam, tak? I dlatego ta kobieta, który rozpocznie, musi na to uważać.

[24:17 – 24:18] J: Musi się przygotować na to.

[24:18 – 24:31] Y: Musi się przygotować, że tak będzie na początek, a dalej już jak będzie zgrany zespół, wszystko będzie w porządku, już zorganizowane, już opanowane, wszystkie zestawienia raporty i wszystko, no to już będzie czas na…

[24:31 – 24:32] J: Zarządzanie.

[24:33 – 24:35] Y: Zarządzanie na siebie, na życie i na wszystko.

[24:35 – 24:44] J: Zobacz, ładna wyszła kolejność, chociaż nie wiem, czy jest celowa, czyli zarządzanie, siebie, życie, wszystko. To jest ta kolejność, którą lubisz? Czy siebie jest pierwsze?

[24:45 – 24:55] Y: Nie. Chyba zawsze kieruję się bardziej rodziną, czyli mówią o siebie, to jakby cała rodzina, tak? Czyli wszystko to, co robiłam, robiłam cały czas dla nich.

[24:55 – 24:58] J: Ale udało się odnaleźć czas na to, żeby rozwinąć biznes.

[24:59 – 25:43] Y: Tak. Tak, akurat, no bo uczymy dzieci, tak? A uczymy swoim własnym przykładem. Ja cały czas powtarzam, że musicie rozwijać, musicie się uczyć. Na przykład teraz moja córka również pracowała przez całe wakacje i wyjechała do Anglii, sama zapłaciła za ten kurs, wyjechała i ma teraz certyfikat C2 z angielskiego. Czyli cały czas powtarzam, że musicie po prostu iść. Czasami jest pod górkę i swoim przykładem im to pokazuję. Mogłam po prostu albo zostać na przykład w swoim kraju nie byłoby to najgorsze, tak? To, co mogłoby wydarzyć. Ale uważając to, co się dzieje teraz, no to dobrze, że zdecydowałam się wyjechać i cały czas pokazały, jak była trudna na samym początku i dla mnie, i dla nich, tak?

[25:43 – 25:45] J: Czyli tutaj nie ma drogi na skróty?

[25:46 – 25:46] Y: Nie.

[25:47 – 25:47] J: Nie.

[25:49 – 25:51] J: Powiedz to z przekonaniem. Nie ma tutaj drogi na skróty.

[25:52 – 26:11] Y: No nie, no nie. Jeżeli chcemy rozwijać się, no to nie. Cały czas musimy iść do przodu i tak naprawdę u mnie jest cały czas jakby pod górkę. Ale to nie, że skarży się. Ja to akurat lubię, bo poznajemy nowych ludzi, czyli nowych umiejętności, tak? Uczymy się cały czas czegoś nowego.

[26:11 – 26:23] J: Myślę, że we własnym biznesie każdym to jest właśnie to, co jest cechą tego wszystkiego, nie? Codziennie coś nowego. Codziennie trzeba czasami zacząć na nowo. Codziennie jakiś inny problem do rozwiązania. Codziennie jakaś inna kłoda do usunięcia.

[26:24 – 26:28] Y: Tak. No ja mówię, ja akurat lubię to. Czyli dla mnie to jest życie, tak?

[26:29 – 26:32] J: Yulia, bardzo dziękuję za spotkanie i rozmowę.

[26:33 – 26:34] Y: Dziękuję również bardzo.

[26:35 – 26:38] J: Co środę zupełnie nowa historia. Posłuchaj.

[00:00 – 00:06] Ярек: Стабільний бізнес у непевні часи. Жабка це гарантує. Мене звати Ярослав Кузняр, і я люблю запитувати.

[00:06 – 00:11] Я: У цій спеціальній серії я поговорю з підприємцями, які ведуть свої магазини Жабка.

[00:11 – 00:15] Я: Незабаром розмова з Юлією Арустамовою. Починаємо.

[00:18 – 00:20] Я: Юліє, як часто ти перевіряєш результати роботи свого магазину?

[00:21 – 00:22] Ю: Майже щоденно.

[00:22 – 00:23] Я: Раз у день?

[00:23 – 00:24] Ю: Так, перевіряю.

[00:24 – 00:24] Я: Це достатньо?

[00:25 – 00:28] Ю: Так, для мене достатньо. Ну, раз на день я 100% перевіряю.

[00:28 – 00:31] Я: Тобто талановитому бухгалтеру просто не потрібно робити це частіше.

[00:32 – 00:44] Ю: Ну, мені це не потрібно. Іноді я переглядаю багато звітів протягом тижня, але так, результати, наприклад, продажів, кількість чеків, я перевіряю щодня, це на 100%.

[00:44 – 00:49] Ю: Тому що у нас є добрий перегляд, у нас є програма Cyberstosz, і там це відображається в реальному часі.

[00:50 – 00:55] Я: Чи допомагає тобі у цій справі твій досвід, твоя освіта і те, чим ти займалася раніше, а саме робота в бухгалтерії?

[00:55 – 00:56] Ю: Так, звичайно, що допомагає.

[00:55 – 00:56] Я: В якому сенсі?

[00:56 – 00:57] Ю: Звичайно, що допомагає.

[00:57 – 01:24] Ю: Ну, по-перше, у мене не було проблем з програмами, які має Жабка, а зараз я вже тренер і навчаю інших кандидатів, то я бачу, що багато людей плутаються, так, всі ці поняття про те, де шукати звіт. Щодо мене, наприклад, то, звичайно, я не збираюся перевіряти цю плутанину, тому що я опанувала так багато програм у своєму житті, і це допомагає мені. Це допомагає і в моїй повсякденній роботі.

[01:24 – 01:30] Я: Взагалі, коли ми дивимося на тебе як на бізнес-леді, ти сама так про себе думаєш? Що ти є підприємницею? У Польщі ми говоримо бізнес-леді чи ні?

[01:32 – 01:44] Ю: Скажу так, я ніколи не думала, що матиму власний бізнес, але так склалося життя, що, звісно, тепер він у мене є. Я скажу, що я така бізнес-леді.

[01:45 – 01:46] Я: Але довкола мене всі про мене знають.

[01:47 – 01:49] Ю: Звісно,що так і намагаюся, щоб усі знали.

[01:50 – 01:56] Я: Що для тебе є найбільшим викликом у веденні цього бізнесу сьогодні, попри те, що ти маєш величензий екномічний досвід?

[01:57 – 2:13] Ю: Я думаю, можливо, працювати з людьми. Тому що іноді ми дійсно маємо, так, певні навички, які ми розвиваємо з мережею, так, ми розвиваємо ці наші навички, але іноді нам просто доводиться бути таким психологом на роботі. Я думаю, що робота з людьми – це найважливіший виклик.

[02:13 – 02:18] Я: Як навчаєшся, щоб знати, як з ними працювати? Як навяаєшся, як справлятися з цими ситуаціями?

[02:19 – 02:30] Ю: Ну, по-перше, ми все ще проходимо тренінги, так, на різні теми, такі як управління командою, управління людьми, ну, я також проходжу подальше навчання, так, в інтернеті шукаю інформацію.

[02:30 – 02:30] Я: Мгм.

[02:30 – 02:33] Ю: Як діяти в такій ситуації, як в такій, і це…

[02:33 – 02:35] Я: Хоча насправді кожна людина – це ситуація, чи не так?

[02:35 – 02:35] Ю: Taк.

[02:35 – 02:36] Я: Це не так просто.

[02:36 – 02:37] Ю: Taк, тaк, тaк.

[02:37 – 02:37] Я: Але тобі це подобається?

[02:38 – 02:53] Ю: Мені це подобається. Мені це подобається, тому що іноді я також дивлюся різні такі записи з психологами і щодо дітей, тому що у мене двоє дітей, звичайно, це теж складна тема, так, зараз такі молоді люди, їм важко, і тому я дивлюсь, дивлюсь весь час.

[02:54 – 02:55] Я: І ти будуєш себе таким чином.

[02:56 – 02:57] Ю: I будую себе і розвиваюсь.

[02:57 – 02:58] Я: Свої власні знання.

[02:58 – 02:59] Ю: Taк. Taк.

[02:59 – 03:05] Я: Натомість ти кажеш, що найбільшим викликом є створення команди, а потім робота з нею. Ти пам’ятаєш свій перший набір?

[03:06 – 03:07] Ю: Свій?

[03:07 – 03:07] Я: Mгм.

[03:07 – 03:09] Ю: Чи як я набирала?

[03:09 – 03:11] Я: Свій власний, тобто ти – начальник, і ти набираєш.

[03:12 – 03:26] Ю: Ну, перший набір був для мене легким, тому що прийшла дівчина, ми відкривали магазин, і вона фактично працювала в цьому магазині, так, вона залишилася з нами, так що той набір не був таким, яким я займаюся, наприклад, зараз.

[03:26 – 03:28] Я: Тобто ти не перевіряла, ти знала, що їй можна довіряти?

[03:28 – 03:31] Ю: Так, так, так. Тож я знала, що цій дівчині можна довіряти.

[03:31 – 03:34] Я: А перший працівник, якого ти сама шукала, яким був? Як це виглядало?

[03:34 – 03:39] Ю: Перший працівник теж випадково на мене потрапив, тобто дівчина сама прийшла. Звичайно, у неї було трохи…

[03:39 – 03:42] Я: І що вона прийшла, сказала: „О, я бачу, тут є магазин, я шукаю роботу, може, у вас є робота для мене?”

[03:42 – 03:55] Ю: Так, так. Отже, вона шукає роботу, так. Вона побачила, так, тому що у мене якраз було вивішено оголошення, так, що я шукаю працівника. Ну, дівчина прийшла, сказала, ну, це добре. Ми бачилися перший день, другий день, я запитала її, звичайно, що….

[03:55 – 03:55] Я: Mгм.

[03:55 – 04:00] Ю: Про ті питання, які мене цікавили по роботі. Ну і ця  дівчина…

[04:00 – 04:00] Я: Які це запитання?

[04:01 – 04:06] Ю: Якраз залишилася. Які запитання? Ну, по-перше, я побачила, чи ця дівчина відповідальна, чи ні.

[04:07 – 04:08] Я: Як ти це перевіряєш?

[04:08 – 04:13] Ю: Взагалі-то я маю… А як вона поводилася на тому наборі, в наш момент?

[04:13 – 04:13] Я: Інтерв’ю.

[04:14 – 04:23] Ю: А потім, наступного дня, коли вона прийшла на роботу, тобто два чи три дні, я дивилася на це під цим кутом, ну, і ця дівчина залишилася зі мною і тепер вона працює.

[04:24 – 04:27] Я: Ти хороший начальник? У нас є час.

[04:28 – 04:39] Ю: Я сподіваюся, що так. Як повертаються працівники, бо в мене було таке, що дівчина на два місяці звільнилась бо щось, вона вже втомилася, а тепер повернулася, сказала, що не хоче повертатися, бо….

[04:39 – 04:41] Я: Юлія, завжди тільки з тобою, так?

[04:41 – 04:50] Ю: Так, вона сказала, що задоволена атмосферою і повернулася до нас працювати. Тож я думаю, що коли працівник повертається, це означає, що робоча атмосфера хороша, так?

[04:50 – 05:14] Я: Що означає хороша атмосфера? Я запитую про це… Я знаю, що це може здатися тривіальним запитанням, але мені цікаво, адже ти намагаєшся створити місце, куди, як ти кажеш, люди повертаються, твої працівники, але також і твої клієнти. Звідси запитання про цю атмосферу, також в контексті мережі, яка повинна бути повторюваною. Між твоєю Жабкою в Урсусі та Жабкою, не знаю, Куби в Гданську, має бути якась повторюваність, але водночас і унікальна атмосфера. Як це поєднати?

[05:15 – 05:21] Ю: Ну, ми намагаємося з’єднатися. Перш за все, у нас є мережеві стандарти, так? І всі намагаються підтримувати ці стандарти.

[05:21 – 05:49] Ю: А по-друге, ми вже додаємо цю атмосферу від себе, так. У нас є постійні клієнти. Буває, прийде жінка, скаже: „О, моя донька хоче, не знаю, гарячих булочок, можете зробити, скажімо, на дванадцяту годину”. Ну, ми зробимо, для нас це не складно, тому що ми постійно так печемо, так? Але я знаю, що її донька буде йти зі школи, і вона може взяти цю гарячу булочку, так? Додому. Мама спокійна, вона щаслива, і у нас є клієнт, так?

[05:49 – 05:52] Я: Тобто це, по суті, ті деталі, завдяки яким люди повертаються, так?

[05:52 – 05:53] Ю: Так, так, так. Гадаю, що так.

[05:53 – 06:03] Я: Я про те питаю тому, що це звучить трохи схоже на хороше італійське кафе, де хтось заходить, і ти одразу знаєш, що ти повинна подати йому. Чи то еспресо, чи то подвійний еспресо, і я припускаю, що у тебе приблизно так і є.

[06:03 – 06:51] Ю: Так. Через те, що ми, як франчайзі, працюємо по неділях, ми також маємо справу з цими клієнтами весь час, так? І ми знаємо о їхні потреби, і насправді клієнти люблять із нами зв’язуватися, так? Не тільки з працівниками, які стоять у нас на касі. Але і з нами, тому що іноді вони щось запитають, розкажуть про себе, розкажуть, як у них справи в сім’ї. І одна жінка, старша за мене, сказала, що у неї все добре. І одна жінка, старенька, сказала, що повертається до нас, тому що іноді атмосфера нагадує їй ті маленькі крамнички, якими вони були під час, після війни, як вона ходила туди з мамою. Тож для нас це було справді так тепло і так приємно, так? Що ми така велика мережа, а з іншого боку, ми такі затишні, що люди з атмосферою повертаються до нас.

[06:51 – 06:59] Я: Я думаю про слово, яке зараз скажу, чи не буде воно надмірним, але ти будеш найкращим адресатом цього запитання. Це теж свого роду дружба? З клієнтами?

[06:59 – 06:59] Ю: Taк.

[07:00 – 07:03] Я: Обмін іноді дуже детальними, життєвими речами?

[07:04 – 07:10] Ю: Тому я їх не розпитую, так? Але іноді, якщо хтось скаже, ну, звичайно, ми запитаємо, так?

[07:10 – 07:10] Я: На це є час.

[07:10 – 07:21] Ю: Так, тому що ми бачимо, що людина хоче, наприклад, щоб її про щось запитали, так? У нас був клієнт, у якого народився онук, і він постійно говорив про свого онука, говорив про нього. Ти ж не збираєшся…

[07:21 – 07:22] Я: І забував про покупки.

[07:22 – 07:30] Ю: Ну, ні, він не забув, але він якраз, робив покупки для свого сина, так? Якому він народився. Ось чому ми намагаємося слухати і…

[07:31 – 07:34] Я: Приходять до тебе і кажуть, питають про Україну?

[07:36 – 07:42] Ю: Як починалася війна, тоді так. Зараз тема трохи заспокоїлася, але спочатку так.

[07:42 – 07:51] Я: Для тебе, як для іноземця в Польщі, я знаю, що ти тут не є хвилинку, ти тут вже кілька років, чи важко було розпочати власний бізнес? Це було важке рішення?

[07:53 – 08:09] Ю: Це було важке рішення, тобто спочатку я взагалі не думав про це, коли приїхала, так? Початок взагалі був важким. І емоційно, і з різних боків, тому що я приїхала одна з двома дітьми, тобто мій чоловік, мій чоловік, мій чоловік залишився там ще в Україні.

[08:11 – 08:18] Ю: І я пам’ятаю, що іноді вночі я плакала, коли вони вже лягали спати, і я плакала, тому що не знала, чи прийняла я правильне рішення, так?

[08:18 – 08:19] Я: Що ти приїхала.

[08:19 – 08:20] Ю: Так, так.

[08:20 – 08:23] Ю: Тому що так насправді я спакувала тільки валізу, найнеобхідніші речі і поїхала.

[08:23 – 08:24] Я: З якою метою?

[08:25 – 08:26] Ю: Ну, мабуть.

[08:26 – 08:28] Я: Довше? На деякий час? Назавжди?

[08:28 – 08:41] Ю: W Тоді я ще не знала, тобто я просто поїхала. Я поїхав, бо ми з Донецька, і я поїхала ще в шістнадцятому році. До того, як я поїхала, ще два роки ми фактично подорожували по всій Україні.

[08:41 – 08:51] Ю: Моя донька змінила, здається, чотири чи п’ять шкіл за два роки. А потім я сказала ні, стоп, досить.

[08:51 – 08:51] Я: Ти зробила це для них?

[08:52 – 09:00] Я: Я зробила це для них, тому що я пішла на роботу, коли приїхала, здається, пройшло два тижні, і я вже вийшла на роботу.

[09:00 – 09:01] Я: Ти була бухгалтеркою?

[09:02 – 09:13] Ю: Так, це було складно, тому що пані каже мені, наприклад, що ми перераховуємо на такі-то рахунки. Гаразд, я знаю, що треба було вивчити нові номери цих рахунків, але я взагалі не знала, що таке рахунок.

[09:14 – 09:21] Ю: Тому що це було настільки швидке рішення, що у мене просто не було часу вчити польську мову, так? Я маю на увазі, що я дивився деякі відео, але базові речі.

[09:21 – 09:21] Я: Зрозуміло.

[09:22 – 09:24] Я: Але ти впоралася.

[09:24 – 09:27] Ю: Ну, я впоралася. Я мусила впоратися.

[09:27 – 09:33] Я: Тому що я припускаю, що це така професія, що ти практикуєш її належним чином так довго, як тільки можеш, бухгалтерський облік.

[09:33 – 09:35] Ю: Так, мені це допомогло, так.

[09:35 – 09:38] Я: Це сидить в душі. Але ти вирішила зайнятися власним бізнесом. Чому? Звідки прийшло це рішення?

[09:39 – 09:51] Ю: Ну, тому що, працюючи, я вже знала, що у мене є фінансове обмеження, так? Тобто мені більше не заплатять. Або я мушу працювати більше і на вихідних.

[09:51 – 09:53] Ю: І приділяти більше часу роботі.

[09:54 – 09:55] Я: Щоб заробити з місяця на місяць більше.

[09:56 – 10:10] Ю: Я буду мати більше тієї зарплати. Або просто щось змінити. І ось в такій ситуації я опинилася, я подумала. По-перше, моя компанія, де я працювала, знаходилася за межами Варшави, тож мені потрібно було майже півтори години, щоб туди дістатися.

[10:10 – 10:11] Я: В одну сторону.

[10:11 – 10:13] Ю: Тож так, це було страшенно довго.

[10:13 – 10:19] Я: З іншого боку, у вас весь час було двоє дітей, і вам доводилося приймати рішення, напевно, думаючи і про них, правда?

[10:19 – 10:20] Ю: Taк.

[10:20 – 10:23] Я: А починати власний бізнес – це завжди ризик, чи не так?

[10:24 – 10:29] Я: Набагато більше компетенцій, набагато більше викликів, набагато більше проблем, інших проблем і так далі, адже….

[10:29 – 10:42] Ю: Ну, чоловік мені допоміг і підтримав, так? Він сказав, що ми спробуємо, подивимося, що з цього вийде, так? Я теж проаналізувала, звичайно, чи входити в цей бізнес.

[10:42 – 10:43] Я: Як бухгалтерка.

[10:43 – 10:44] Ю: Це було якраз під час пандемії.

[10:45 – 10:49] Ю: І я бачив багато таких маленьких крамничок поруч з нашим будинком, так?

[10:49 – 10:49] Я: Мгм.

[10:50 – 10:57] Ю: Ми не йдемо кудись далі, вони просто впали, вони не пережили цю пандемію, а Жабка як стояла, так і стоїть, так?

[10:58 – 10:59] Я: Ти вже почала замислюватися, чому?

[10:59 – 11:00] Ю: Taк, taк.

[11:00 – 11:01] Я: Проаналізувати бізнес-модель теж?

[11:01 – 11:01] Ю: Taк.

[11:01 – 11:08] Я: Оскільки ти розумілася на цифрах, можливо, більше, ніж інші, хто не працює бухгалтером щодня, я розумію, що це також полегшило тобі рішення?

[11:08 – 11:43] Ю: Так, це полегшило мені прийняття рішення, і коли я пішла на тренінг, я подумала: добре, я спробую, піду на тренінг, подивлюся, як це виглядає там, так? Не лише слухати думки інших людей, а там. Я також була на тренінгу з тренеркою, дівчиною з Варшави, у неї була невеличка крамничка в офісних приміщеннях, і, як я вже казала, це було під час пандемії, я запитала її, як їй допомагає Жабка, як вона підтримує її, що зараз вона не має такого обороту, як раніше, вона сказала, що у них є додаткові знижки, і все, тож насправді Жабка підтримує її, і вона мала з чого жити.

[11:43 – 11:44] Я: Чи це було правильне рішення?

[11:44 – 12:04] Ю: Поки що скажу, що це було правильне рішення, тому що іноді здається, що в моєму житті я маю інтуїцію або хтось вищий керує мною, наприклад, як перед тим, як ми поїхали в Польщу, ми думали, що будемо жити в Бучі під Києвом, так? А потім, коли почалася війна скрізь, ну, Буча просто постраждала першою.

[12:04 – 12:20] Ю: І я подумав, що це добре, що я прийняла це рішення і виїхала. І саме тому, так, з Жабкою, так? Тож я прийняла це рішення, можливо, керуючись тим, що було в моєму житті на той час, а можливо, інтуїцією.

[12:20 – 12:42] Я: Ти сказала, Юлія, що працювала бухгалтеркою, і це було нормально, але для того, щоб утримувати сім’ю, розвивати її і розвиватися самій, тобі потрібно було б працювати ще більше. Це була одна з причин, чому ти хотіла повністю це змінити. Чи є у тебе сьогодні можливість мати більше приватного життя і більше професійного життя, повноцінного професійного життя?

[12:43 – 13:23] Ю: Так, звичайно, це саме те, що я зробила, коли змінила роботу, як я вже казала раніше, що доїзд на роботу я займалася. Тепер у мене є буквально 10 хвилин на роботу, і, звичайно, я можу поєднувати своє особисте життя, приділяти більше часу дітям, наприклад, призупинити деякі додаткові заняття. Тож мені не доводиться бути такою з 8 до 16 або й довше, так? Та ще й на роботу добиратися. А чому ще я вирішила змінити роботу? Тому що я пам’ятаю, як мій син, бо я була тут і мамою, і татом, і бабусею, і всією сім’єю для моїх дітей протягом тривалого часу. І я пам’ятаю, як проводжала сина в школу, вже в дитячий садок. Загальний зал був тільки з 7, а ми були у 6.30.

[13:23 – 13:24] Я: Тобі це не набридло?

[13:24 – 13:34] Ю: Так. І одного разу він сказав мені: „Мамо, чому в тебе така робота, що ти відвозиш мене вночі і забираєш зі школи вночі?”. І я подумала: „Господи, дитинко, справді, мені треба щось змінити”.

[13:35 – 13:48] Ю: І це був просто такий крок, так одне на друге, так? Фінансове питання, питання, що мені потрібно більше часу приділяти дітям, тому що я не повернуся до тих часів, коли вони були маленькими, так? Тому я вирішила, що буду міняти.

[13:48 – 13:48] Я: Це правда.

[13:48 – 14:01] Ю: І, звичайно, з Жабкою я можу проводити більше часу, а це означає, що я спокійно проводжу дитину, спокійно забираю її. Іноді він може прийти до мене на роботу, посидіти там, зробити домашнє завдання, пообідати, наприклад, тому що у нас велика оферта.

[14:01 – 14:09] Я: Знаєш, про що я думаю, Юліє? Ти сьогодні займаєшся цією справою, і навіть слухаючи тебе зараз, я відчуваю, що це твоє, що в ти у цьому добре себе почуваєш, так?

[14:09 – 14:11] Ю: Ну, думаю, що так.

[14:11 – 14:25] Я: Але, напевно, тобі потрібно постійно розвиватися, щодня додавати нові компетенції. Яких компетенцій, на твою думку, тобі не вистачало, але які потрібно було б здобути, щоб успішно вести власний бізнес?

[14:26 – 14:32] Ю: Ну, можливо, про те, про що я вже згадувала, так? Організація такої команди і управління цією командою.

[14:32 – 14:37] Я: Стежити за командою, вирішувати командні проблеми. А клієнти? Чи це так, що тобі треба вчитися цих відносин і з ними теж, чи ні?

[14:38 – 14:47] Ю: Звісно, те ж саме з клієнтами. Те саме. Ну, тому що раніше не було такого, що коли ти працюєш в бухгалтерії, то маєш справу лише з комп’ютером і цифрами, так? Насправді так.

[14:47 – 14:49] Я: А тут раптом доводиться мати справу з настроями людей.

[14:50 – 14:58] Ю: T Так, так, так. Якраз у мене була з цим проблема. Я відчувала це, так? Так глибоко всередині. Тому що я не люблю так розпитувати людей, насправді.

[14:59 – 15:13] Ю: Ну, як я вже казала, коли вони починають самі, я можу поставити їм кілька запитань, так? Як їм там живеться. Ну, я думаю, що саме тут у мене були такі проблеми, і мені потрібно навчитися таких компетенцій.

[15:14 – 15:30] Я: Ти сьогодні теж тренерка. Для тих, хто намагається потрапити в цей бізнес або потрапляє в цей бізнес і, напевно, стикається з різного роду питаннями, сумнівами, перешкодами. Яке найцікавіше питання ти чула, яке змогла вирішити? Хтось, хто приходив в мережу?

[15:30 – 15:31] Ю: Від кандидатів?

[15:31 – 15:36] Я: Так. Чи це були схожі проблеми або запитання на твої?

[15:40 – 15:46] Ю: Я не знаю. Я вже не пам’ятаю, які питання у мене були, тому що коли я вийшла в мережу, все було зовсім по-іншому, так?

[15:46 – 15:57] Ю: І ці тренінги були меншими, тому вони тривали коротший період часу, тому зараз я думаю, що це дуже добре для кандидатів, що вони мають і фінанси, тому що не всі розбираються в фінансах, так?

[15:58 – 16:00] Я: Тобто вони дізнаються про те, в чому Юлія дуже добре розбиралась.

[16:00 – 16:09] Ю: Так, і цей фінансовий тренінг дійсно відкриває їм очі, і вони вже дивляться на речі по-іншому, а це означає, що вони не входять так в мережу.

[16:09 – 16:12] Я: А на твою думку, наскільки фундаментально розуміти саме фінанси?

[16:12 – 16:17] Ю: Так, я думаю, що так. Принаймні в таких базових речах. Але так, вони повинні знати.

[16:17 – 16:20] Я: Тільки тоді ти можеш додати знання про людей, про побудову команди і так далі.

[16:21 – 16:23] Ю: Ну, я думаю, що так і має бути….

[16:23 – 16:24] Я: Разом.

[16:24 – 16:38] Ю: Разом над однією справою, так. Але фінанси повинні бути, тому що багато людей, які виходять в мережу, насправді не мають справи з фінансами, так? Ну, вони або взагалі не працювали, або… І тому це важливо і безпечно, в першу чергу, для самих людей, які входять.

[16:39 – 16:40] Я: Говориш про безпеку.

[16:40 – 16:40] Ю: Про безпеку.

[16:40 – 16:42] Я: Чи и почуваєш себе у цьому бізнесі безпечно?

[16:42 – 16:43] Ю: Taк.

[16:44 – 16:45] Я: Бо його розумієш?

[16:45 – 16:46] Я: Taк. Бо розумію.

[16:46 – 16:54] Я: Ти також маєш підтримку в моменти, коли, як я припускаю, настають слабші дні, в тому числі й у бізнесі. Як це тоді працює?

[16:55 – 17:36] Ю: Ну, загалом, якщо говорити про підтримку, то я, наприклад, вважаю, що підтримка з боку Жабки величезна. Я була просто страшенно здивована, коли вийшла в мережу на самому початку. Мені здалося, що вони вели мене за руку крок за кроком, так? Організовуючи концесію, чоловік дзвонив, наприклад, якби у мене був власний бізнес, ну, я все ще іноземець. Я не знала, куди йти, в санепідемстанцію, в управління, там одна заява, там друга, там третя. І для цього справді потрібен був би, я не знаю, юрист, людина, яка б мене провела всіма цими законами та установами.

[17:36 – 17:37] Ю: Тобі потрібно бути мультиінструменталістом, насправді.

[17:37 – 17:40] Ю: Так, так. Тож, звісно, я все одно витратила б багато грошей, так?

[17:41 – 17:53] Я: Коли ми говоримо про іноземців, хоча я не знаю, не зрозумій мене неправильно, але мені цікаво, чи існують якісь умови для іноземців, щоб вони також могли вести цей бізнес?

[17:53 – 18:25] Ю: Так, зараз загалом Жабка розширила свої пропозиції для іноземців, тому що раніше це було не так добре, це було складніше, тому зараз вони просто повинні мати два роки легального перебування і, наприклад, заставу або поручителя. Раніше це було не так, тому у мене були інші умови, коли я входила в мережу, а тепер вони мають і навчання польської мови, наприклад, ці епізоди були записані в нашому магазині. Дівчина, яка в мене працює, якраз їх записала.

[18:26 – 18:27] Я: Також українка?

[18:27 – 18:28] Ю: Так, так, так.

[18:29 – 18:32] Я: Для тебе важливо підбирати команду саме таким чином, чи це збіг обставин?

[18:32 – 18:41] Ю: Ні, це просто випадково. Це просто випадково. Так, дівчина це якраз ця дівчина, яка прийшла до мене сама. Тому це просто збіг.

[18:41 – 18:46] Я: Польська мова допомагає у веденні бізнесу, у спілкуванні з клієнтами?

[18:46 – 19:03] Ю: Польська? Ну, так, звичайно. Я думала, може, повністю українською. Українська також іноді може стати в нагоді, але, звичайно, це основа. Ми в польській країні, мусимо розмовляти польською.

[19:02 – 19:03] Я: Чи є у тебе час на захоплення?

[19:04 – 19:04] Ю: Є у мене час.

[19:04 – 19:07] Я: А що тебе цікавить, окрім бізнесу?

[19:07 – 19:11] Ю: Ну, я взагалі люблю дизайн, і так часом собі також дивлюсь.

[19:12 – 19:17] Я: Ой, знаєш, чому я кажу „ой”, тому що здається, що ти не можеш розважитись в магазині, чи не так? Все має бути налаштоване так, як має бути.

[19:17 – 19:42] Ю: Ні, іноді я використовую, я використовую свої навички, наприклад, коли розставляю полиці, або коли роблю якусь акцію, або, наприклад, зараз перед святами я влаштовую гарну виставку, це допомагає і заохочує людей купувати товари, тому що іноді ми пакуємо і робимо святкові набори, і, наприклад, на свято – Жіночий день – ми робили такі набори, і чоловіки не думають, що купити, вони просто купують.

[19:43 – 19:46] Я: Як ти дивишся на себе сьогодні, займаючись цим бізнесом, що приносить тобі найбільше задоволення?

[19:50 – 19:55] Ю: Загалом, я думаю, відчуття безпеки.

[19:55 – 20:41] Ю: По-перше, тому що зараз ми живемо в такий час, що треба про це думати, і я вже можу бачити в середині місяця, так, планувати більш-менш, який буде оборот і скільки я отримаю, а по-друге, звичайно, те, що в мене такий лояльний робочий час і робочий графік, що мені не треба, як я вже казала, бути з 8.00, так, планувати, так, я можу іноді виїжджати, подорожувати, тому що в мене вже є такий гарний, згуртований колектив, і мені це подобається. Я думаю, що це дає більше свободи. Тобто, я не кажу про свободу, яка не дозволяє контролювати бізнес, так, але ми знаємо, що коли я працював в офісі, мені доводилося бути таким весь час, і я вже планував свою відпустку на три місяці вперед.

[20:41 – 20:42] Я: Ти хочеш тут залишитися?

[20:43 – 20:44] Ю: У Польщі? Так.

[20:46 – 20:48] Ю: Чи впливає на це рішення той факт, що у тебе є власний бізнес?

[20:49 – 21:10] Ю: Ні, я думаю, що це скоріше вплинуло те, що мій чоловік взагалі має польське коріння, так, вони вже отримали громадянство. Тож вони, мої діти вже мають громадянство, і я думаю, що ми залишимося, а там побачимо, тому я не планую, зараз після всього, що сталося в моєму житті, я нічого не планую на такий довгий час, тому зараз все добре і чудово, і дякую за це.

[21:10 – 21:32] Я: Що означає бути добрим у веденні бізнесу? Я знаю, що ти вже говорила про компетенції, турботу про команду, турботу про власний розвиток, але я думаю собі з такої великої перспективи, як ти дивишся на себе як на бізнес-леді, я використаю це слово, обіцяю востаннє, бізнес-леді, людину, яка керує власною справою, які компетенції, які риси характеру є найбільш корисними, як ти відчуваєш?

[21:34 – 21:53] Ю: Я думаю, що загалом ми постійно розвиваємо ці компетенції, так, і Жабка нам у цьому допомагає, тому що у нас багато, дуже багато тренінгів, і я дуже цьому рада, тому що мені це весь час подобається, я думаю, що мені не вистачає цих знань, і я не думаю, що настане час, коли я скажу: ні, я вже все знаю, я вже все вмію, мені більше нічого не потрібно.

[21:56 – 21:57] Я: Які знання ти шукаєш?

[21:58 – 22:14] Ю: Які знання я шукаю? Напевно, будь-які знання. Мені здається, що будь-які знання корисні. Просто життя навчило мене, що я завжди можу взяти ці знання з собою, так, зрештою, не візьму, не візьму, не візьму, не візьму якісь, не знаю, туфлі і ще там тарілки.

[22:14 – 22:14] Я: Ти можеш почати все заново.

[22:14 – 22:19] Ю: Так, і ці знання я завжди беру з собою, їду і можу використовувати, де захочу.

[22:20 – 22:35] Я: Хоча я підозрюю, що коли ти був бухгалтеркою, ти працювала з деякими даними, але, скажімо так, вони були обмеженими. Сьогодні, керуючи бізнесом, який базується на даних, ти маєш дані в надлишку. Чи подобається тобі читати їх, аналізувати, робити висновки, підлаштовуватися під те, що говорять тобі цифри?

[22:35 – 22:55] Ю: Так, я люблю цифри, взагалі люблю, тобто цифри, напевно, скажуть мені більше, ніж те, що написано, тому, як я вже казала, я постійно дивлюся на якийсь звіт, я постійно шукаю якийсь інший звіт, я комбіную з цими звітами, і це також допомагає мені в цьому бізнесі.

[22:56 – 23:04] Ю: Коли я навчаю кандидатів, я також показую їм речі, про які я, наприклад, не знала, коли заходила в мережу, вони вже знають про це, шукають, і це їм теж допомагає.

[23:05 – 23:08] Я: Що дає тобі цей дизайн, ця захоплення ним?

[23:09 – 23:26] Ю: Це просто дає таке розслаблення. І я думаю, що це все, я маю на увазі, що я ніколи не планувала займатися цим у своєму житті, так? Просто організація вдома, можливо, якась приємна атмосфера, щоб все виглядало красиво, а на роботі, як я вже казала, це просто ….

[23:26 – 23:36] Ю: Ми намагаємося зробити якомога більше для клієнта в двох мережах, так? Таку класну, приємну атмосферу.

[23:36 – 23:39] Я: Якби серед нашої сьогоднішньої аудиторії була жінка, яка…

[23:39 – 23:51] Я: Я навмисно кажу „жінка”, тому що я хотів би, щоб ти була для неї надійним підприємцем або підприємницею, і вона хотіла б розпочати цей бізнес, про що їй слід пам’ятати, коли вона вирішить вступити до нього?

[23:53 – 24:17] Ю: Жінка, конкретна жінка. На початку вона витрачатиме багато, дуже багато часу. Насправді, не можна приховувати, що перші кілька місяців мене як грім серед ясного неба відкидало, тож це було не так, як зараз. Майже через 10, через 12 годин я була там, так? І саме тому жінка, яка збирається почати, повинна бути уважною до цього.

[24:17 – 24:18] Я: Їй потрібно підготуватися до цього.

[24:18 – 24:31] Ю: Їй потрібно підготуватися до того, що так буде спочатку, а потім, коли команда буде синхронізована, все буде в порядку, вже організовано, вже освоєно, всі звіти і все інше, ну і настане час для…..

[24:31 – 24:32] Я: Менеджмент.

[24:33 – 24:35] Ю: Менеджмент, на себе, на життя, на все.

[24:35 – 24:44] Я: Бачиш, вийшов гарний порядок, хоча я не знаю, чи це навмисно, – менеджмент, себе, життя, все. Тобі такий порядок подобається? Себе на першому місці?

[24:45 – 24:55] Ю: Ні, я думаю, що я завжди більше керувалася сім’єю, а це означає, що кажучи себе, це як вся сім’я, так? Тобто все, що я робила, я робила весь час для них.

[24:55 – 24:58] Я: Але вдалося знайти час для розвитку бізнесу.

[24:59 – 25:43] Ю: Так, саме так, адже ми вчимо дітей, так? І ми вчимо власним прикладом. Я весь час кажу, що треба розвиватися, треба вчитися. Наприклад, зараз моя донька теж відпрацювала літні канікули і поїхала в Англію, сама заплатила за курс, поїхала і тепер має сертифікат С2 з англійської мови. Тому я постійно повторюю, що треба просто їхати. Іноді це нелегко, і своїм прикладом я показую їм це. Я могла б просто залишитися в своїй країні, наприклад, це було б не найгірше, так? Мало що може статися. Але з огляду на те, що відбувається зараз, добре, що я вирішила виїхати, а вони весь час показували, як важко було на самому початку і мені, і їм, так?

[25:43 – 25:45] Я: Тобто, тут немає коротких шляхів?

[25:46 – 25:46] Ю: Ні.

[25:47 – 25:47] Я: Ні.

[25:49 – 25:51] Я: Скажи це з переконанням. Тут немає коротких шляхів.

[25:52 – 26:11] Ю: Ну, ні, ні. Якщо ми хочемо розвиватися, то ні. Ми повинні весь час рухатися вперед, і насправді мені весь час доводиться йти під гору. Але не те, щоб я скаржилася. Мені це навіть подобається, тому що ми зустрічаємо нових людей, або нові навички, так? Ми постійно навчаємося чогось нового.

[26:11 – 26:23] Я: Я думаю, що в кожному власному бізнесі в цьому і є його особливість, чи не так? Щодня щось нове. Кожен день іноді доводиться починати спочатку. Щодня якась інша проблема, яку треба вирішити. Щодня якийсь новий колода, яку потрібно усунути.

[26:24 – 26:28] Ю: Так, я маю на увазі, мені це просто подобається. Тож це життя для мене, так?

[26:29 – 26:32] Я: Юлія, дуже дякуємо за зустріч і розмову.

[26:33 – 26:34] Ю: Також дуже дякую.

[26:35 – 26:38] Я: Щосереди – нова історія. Послухай.